Запис із частотою 48 кГц дає змогу записувати все в межах чутності людини, залишаючи достатньо місця для фільтра згладжування. Я не рекомендую записувати вище 48 кГц. Це тому, що чим вища частота дискретизації, тим більший розмір файлу та більша обчислювальна потужність для них потрібна.

48 кГц — ще одна поширена частота дискретизації звуку, яка використовується для фільмів. Вища частота дискретизації технічно призводить до більшої кількості вимірювань за секунду та ближчого відтворення оригінального аудіо, тому 48 кГц часто використовується в аудіо для відео, що зазвичай потребує великого динамічного діапазону.

У деяких випадках, як-от робота з аудіо для відео, ви, як правило, бажаєте дотримуватися 48 кГц або 96 кГц для найкращої сумісності з вимогами до відео. Для випуску компакт-дисків 44,1 кГц все ще є стандартом, хоча робота на вищих частотах і частоті дискретизації перетворює аудіо до 44,1 кГц завжди є варіантом.

У таких випадках роздільної здатності в 21 мікросекунду може бути більш ніж достатньо – це відповідає 48 кГц. Лише для контрольованих ситуацій прослуховування – з ідеальною акустикою, ідеальними динаміками та одним слухачем у ідеальній приємній точці – 96 кГц варто вибрати.

48 кГц: середини дуже жорсткі, верхня частина була приглушена. 96 кГц: миттєво помітна різниця з 48 кГц. Чистіші високі частоти, середні частоти м’якші та плавніші, баси щільніші. 192 кГц: верхня частина дуже повітряна, проступає «металевий» тон сталевих струн.

КРАЩА ЯКІСТЬ ВІДТВОРЕННЯ НА ТЕРМІНАЛЬНИХ ПРИСТРОЯХ. За замовчуванням ЦАП (цифро-аналогові перетворювачі) портативних пристроїв, таких як смартфони, динаміки Bluetooth тощо, для відтворення mp3 або іншого аудіо та музики з частотою дискретизації 48 кГц у дорозі.