Партія виступала за централізацію, федералізм, модернізацію, індустріалізацію та протекціонізм. Федералісти вимагали створення сильного національного уряду, який сприяв би економічному зростанню та підтримував дружні відносини з Великою Британією на противагу революційній Франції.

Вони віддавали перевагу слабшим урядам штатів, сильному централізованому уряду, непрямим виборам урядовців, довшим обмеженням термінів посадових осіб і представницькій, а не прямій демократії.

Федералісти, насамперед очолювані Олександром Гамільтоном, Джеймсом Медісоном і Джоном Джеєм, вірили в це Створення великого національного уряду було не тільки можливим, але й необхідним для «створення більш досконалого союзу» шляхом покращення відносин між державами.

Значною мірою під впливом ідей Олександра Гамільтона федералістам вдалося переконати вашингтонську адміністрацію прийняти національний і державний борги, прийняти податкові закони та створити центральний банк. Ці кроки, безсумнівно, врятували новонароджену демократію від бідності і навіть знищення.

Федералістські документи являли собою серію з 85 есе, надрукованих у газетах щоб переконати американський народ (і особливо співвітчизників Гамільтона, жителів Нью-Йорка) підтримати ратифікацію нової Конституції.

Таким чином, партія рішуче виступав на користь неявних повноважень президента в рамках Конституції поряд із федеральним верховенством. Незважаючи на побоювання перед тиранічною центральною фігурою, федералісти стверджували, що Конституція мала діяти як запобіжник, щоб запобігти захопленню влади тираном.