Термін «глобальне місто» популяризувала соціолог Саскія Сассен у своїй книзі «Глобальне місто» 1991 року: Нью-Йорк, Лондон, Токіо. До того для міських центрів із приблизно такими ж ознаками використовували інші терміни.

Теорія/модель глобального міста Саскія Сассен спирається на теорію світового міста через емпіричний аналіз трьох «глобальних міст»: Нью-Йорк, Лондон, Токіо (Sassen 1991; 2001). Вона стверджує, що окрім виконання контрольно-командної функції, ці міста відіграють важливу роль у виробництві послуг.

Глобальне місто: Нью-Йорк, Лондон, Токіо.

Прикладами світових міст є Нью-Йорк, Лондон і Токіо, а також інші міста, такі як Париж, Гонконг і Сінгапур. Ці міста часто ранжують і класифікують за такими шкалами, як Шкала альфа, бета та гамма, виходячи з їх економічного, культурного та політичного значення для світової економіки.

Саскія Сассен визначила глобальне місто як місце, де економічна діяльність є переважно міжнародною та визначеною Нью-Йорк, Токіо та Лондон як три головні глобальні міста на основі їхньої економічної ролі.

Глобальні рейтинги міст численні. Нью-Йорк, Лондон, Токіо та Париж найчастіше згадуються.