сяйво сонця; прямого сонячного світла. яскравість або сяйво; бадьорість чи щастя. джерело настрою чи щастя. вплив сонця на освітлення та обігрів місця.

іменник. 1. сяйво сонця; прямого сонячного світла. 2. яскравість або сяйво; бадьорість чи щастя.

Золоті пальці світла простяглися по краєвиду. Теплі промені танцювали й мерехтіли, кидаючи медове сяйво. Променисті спиці сонячного світла пробивалися крізь полог листя. Яскраві списи ранкового світла розливалися над обрієм.

Сонце світить шляхом перетворення водню в гелій у своєму ядрі. Цей процес називається ядерним синтезом. Злиття відбувається, коли легші елементи з’єднуються, щоб стати важчими. Коли це відбувається, утворюється величезна кількість енергії.

Отже, слово «сонце світить» можна використовувати для опису загального факту, що сонце випромінює світло й тепло, а «Сонце світить» використовується для опису конкретного моменту, коли сонце видно і яскраве на небі.