Принцип Харді–Вайнберга базується на кількох припущеннях: (1) випадкове спаровування (тобто структура популяції відсутня, а спаровування відбуваються пропорційно до частот генотипу), (2) відсутність природного відбору, (3) дуже велика популяція розмір (тобто генетичний дрейф незначний), (4) немає потоку генів або міграції, (5) …

Умовами підтримки рівноваги Харді-Вайнберга є: немає мутацій, немає потоку генів, великий розмір популяції, випадкове спаровування та відсутність природного відбору. Рівновага Харді-Вайнберга може бути порушена відхиленнями від будь-якої з п’яти основних умов, що лежать в її основі.

Ключові особливості принципу Харді Вайнберга Частоту алелів у популяції можна позначити як p2 + q2 + 2pq = 1., де p2 – частота гомозиготного домінантного генотипу, q2 – частота рецесивного генотипу, 2pq – частота гетерозиготного генотипу.

Там має бути немає мутацій, немає потоку генів, величезний розмір популяції, випадкове спаровування та відсутність природного відбору для збереження рівноваги Харді-Вайнберга.

Модель Харді-Вайнберга стверджує, що популяція залишатиметься в стані генетичної рівноваги, доки виконуються п’ять умов: (1) відсутність змін у послідовності ДНК, (2) відсутність міграції, (3) дуже великий розмір популяції, (4) випадкове спаровування та (5) відсутність природного відбору.